TH Campus Cotton Club
Стратегія зростання економіки: глобальний та національний аспекти

Стратегія зростання економіки: глобальний та національний аспекти

Вита ГолодВіта Голод

к.е.н., член Української асоціації китаєзнавців

 

Чому Україна, країна з наймогутнішим економічним потенціалом після розпаду Радянського Союзу, за роки незалежності не зуміла здобути економічний розквіт та благополуччя?

Протягом 23 років українська економіка знаходиться в кризовому стані. Задекларовані реформи слабко втілюються у життя, а інколи мають навіть зворотній ефект. Як висловився в 2009 році заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України В. Новицький «Україна з кризою ніколи не боролась. Сама модель системи публічної влади, яка існує у нас, відтворює цю кризу. За роки незалежності в нашій країні нічого не робилось, ні в плані оптимізації виробництва, ні в плані оптимізації інститутів, що б дозволило сподіватись, що в України колись не буде кризи. Сам стан нашої країни – це постійна криза».

Що є в основні зростання економіки? Уроки економічного зростання світової економіки в розрізі різних за своїм розвитком країн знайшли своє відображення у наукових працях ряду вітчизняних та зарубіжних економістів. Можна навести гучний приклад дослідження Джона Уіл‘ямсона (JohnWilpamson), що в 1989 році встановив принципи економічного зростання, які пізніше набули назви «Вашингтонський консенсус» (“Washingtonconsensus”). Цей консенсус в свій час був рекомендований МВФ та Світовим Банком країнам, що потерпали від економічної та фінансової кризи. Вашингтонський консенсус повинен був вирішувати проблеми, що виникали в процесі трансформації планових економік в ринкові. Вашингтонський консенсус включав 10 рекомендацій:

1. Фіскальна дисципліна

2. Пріоритет охороні здоров‘я, освіті та інфраструктурі в державних видатках

3. Податкова реформа (малося на увазі, зниження податкового навантаження)

4. Лібералізація ставок по кредитах (підтримання на невисокому рівні)

5. Єдиний та конкурентоздатний обмінний курс національної валюти

6. Лібералізація торгівлі (мається на увазі за рахунок зниження імпортних мит)

7. Відкритість для ПІІ (зняття обмежень)

8. Приватизація

9. Дерегуляція економіки

10. Захист прав власності

 

В 2011 році екс-голова МВФ Домінік Стросс – Кан заявив, що «Вашингтонський консенсус з його спрощеним економічним уявленням та рецептами рухнув під час світової економічної кризи та залишився в історії». Дійсно, сучасна економіка потребує нових ін‘єкцій для забезпечення своєї стабільності. Тут можна навести як приклад роботу Дані Родріка (DaniRodrik), професора Гарвардського університету, який в своїй роботі «Стратегії зростання» доповнив перелік принципів Вашингтонського консенсусу. Його розширення включало також 10 рекомендацій:

1. Корпоративне управління

2. Антикорупційна політика

3. Гнучкий ринок праці

4. Дотримання правил СОТ

5. Дотримання міжнародних фінансових правил та стандартів

6. «Обережна» лібералізація ринку капіталів

7. Режим безпосереднього обмінного курсу національної валюти

8. Незалежний Центральний Банк / висвітлення реальної інфляції

9. Мережа соціальної безпеки

10. Націлена програма зниження бідності

 

Інша наукова праця Дані Родріка в 1999 році доводить прямий зв‘язок між торгівельною політикою та економічним зростанням: країна повинна бути інтегрованою у глобальний економічний простір, мати свою промислову спеціалізацію та перебувати на стабільному конкурентному рівні.

Хочу привести думку іншого науковця Бояна Йовановича (BoyanJovanovic), теорія зростання якого базувалась на інтенсивному розвитку науки. Він стверджує, що саме інновації можуть піднести країну на новий рівень розвитку.

Українська економіка має статус ринкової, що означає функціонування на засадах вільного підприємництва, наявність ринкового ціноутворення та обмежує втручання держави в економіку. Україна інтегрована у глобальний економічний простір, приймає участь в міжнародному поділі праці, є членом СОТ. На сьогодні економічна спеціалізація України базується на металургійній та машинобудівній промисловостях, де зайнято близько 22% населення. Приблизно 23 % зайнято у іншій провідній галузі – сільському господарстві, в той час як в галузі науки та освіти зайнято близько 6%. Очевидно сировинне профілювання країни, і як наслідок - залежність від коливань цін на світових ринках сталі, зерна та ін.Чому рекомендації «Вашингтонського консенсусу» та доповнення до нього не знайшли втілення в українських реаліях? В чому ж основна перепона на шляху побудови сучасної економічно сильної країни?

Щоб відповісти на це запитання візьмемо для прикладу економіку КНР, яка показово зростає швидкими темпами протягом останніх 20 років. Стрімкий ріст розпочався в 90-і та триває по сьогодні. Економіка КНР в основному орієнтована на експорт, переважають також галузі промисловості та сільського господарства. Існує багато наукових праць, що пояснюють успіх КНР, серед них можу навести приклад роботи Джона Уолеі (JohnWhalley), що була написана в Кембриджському університеті, який довів ключову роль прямих іноземних інвестицій в економічному піднесенні Китаю. Підприємства з іноземним капіталом або спільні з китайським капіталом забезпечують 50% експорту та 60% китайського імпорту, 20% ВВП забезпечуються саме іноземним капіталом. Велику роль в економічному піднесенні Китаю зіграв міграційний фактор: робоча сила довгий час була не тільки дешевою та продуктивною, а й мобільною.

В Україні великими інвесторами залишаються «офшорні» країни, всі намагання залучити мільярдні капіталовкладення з Азії не можна поки що назвати успішними. Основна доля іноземних інвестиції припадає не на прямі (близько 20% від інших) та портфельні, а на інші (торгові та інші кредити, які треба віддавати з процентами). В той час в Китаї переважають прямі інвестиції. За період 1990-2010 років Китай залучив більше 1,1 трил.дол. ПІІ (з даними UNCTAD).

Нашій країні бракує не тільки інвестицій в розвиток високотехнологічних галузей на підвищення життєвого рівня населення (освіта, охорона здоров‘я, будівництво доступного житла, сільське господарство), а й інвестицій взагалі, бо бракує політичної стабільності, панує корупція та відсутні цивілізовані прозорі умови для інвестора. Та політична криза, що є сьогодні, ще далі відкине нас від позицій надійного реципієнта. Леонід Кучма колись висловився: «Лише економічне благополуччя зможе об‘єднати Україну». Хочеться вірити, що вихід буде знайдено, та теоретичні стратегії зростання знайдуть практичне застосування в нашій країні.

Навигация
Последние статьи
· Садовий бинт Віола - це надійна д...
· Стратегія зростання економіки: гло...
· Цікаві факти про агроволокно
· Эксперт об отношениях Украины и Китая
· Китайська інвестиційна експансія: ...
Случайно из каталога
Сейчас на сайте
· Гостей: 1

· Пользователей: 0

· Всего пользователей: 31
· Новый пользователь: lck